Добре, коли батьківське слово – золоте слово, яке буде безперечно виконане ,але варто звернути увагу на те, щоб механізм батьківської влади не перетворився в насильство, карну машину.Батьківська влада повинна мобілізувати внутрішні сили дитини, підтримувати її бажання бути самою собою, проявляти себе щиро й природно.
Нерозуміння, тиск вбивають це бажання, а примус усвідомлюється і переживається як зла сила, І якщо вона йде від близьких людей, дитина втрачає відчуття психологічного комфорту. Це спричиняє неслухняність, недисциплінованість, грубість дитини.
Щоб цього не сталося , рекомендуємо:
- Якщо Ви щось забороняєте або відмовляєте в проханні дитині, треба пояснити, чому саме. Це – увага до паростків самостійності, до формування характеру майбутньої людини.
- Якщо виникає потреба в покаранні – це ознака невірних методів виховання. Ви щось робите не так. Тоді дитина бореться за свої, хай маленькі, права (за допомогою плачу, неслухняності).
- Варто уникати практики примусу, надавати право на особистий вільний час, який можна витрачати на власний розсуд ( погратися з іграшками, подивитися у вікно, роздивитися цікаву книжку).
- Давати дитині змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити результати своєї діяльності (домалювати, добудувати…).
- Забезпечувати спокій вдома, відмовлятися від криків, авторитарних дій, принизливий слів.
- Відмовлятися від надмірної опіки, стимулювати бажання проявляти ініціативу, творчість, самостійність.
- Не допускати примусового залучення дитини до небажаної діяльності. Вчиться спокійно домовлятися з власною дитиною про певні дії (краще це роботи в грі).
Тільки таким чином Ви зможете сприяти формуванню не агресивної, жорстокої, або навпаки, забитої, заляканої людини, а людини, яка поважає себе та інших, вміє приймати рішення, постояти за себе, взяти відповідальність за себе і свою сім’ю .А Ви, як батьки, повинні бачити ті можливості, через які дитина може реалізувати своє право бути Особистістю.