Батьківська влада чи батьківський авторитет?

Добре, коли батьківське слово – золоте слово, яке буде безперечно виконане ,але варто звернути увагу на те, щоб механізм батьківської влади не перетворився в насильство, карну машину.Батьківська влада повинна мобілізувати внутрішні сили дитини, підтримувати її бажання бути самою собою, проявляти себе щиро й природно.

Нерозуміння, тиск вбивають це бажання, а примус усвідомлюється і переживається як зла сила, І якщо вона йде від близьких людей, дитина втрачає відчуття психологічного комфорту. Це спричиняє неслухняність, недисциплінованість, грубість дитини.

Щоб цього не сталося , рекомендуємо:

  • Якщо Ви щось забороняєте або відмовляєте в проханні дитині, треба пояснити, чому саме. Це – увага до паростків самостійності, до формування характеру майбутньої людини.
  • Якщо виникає потреба в покаранні – це ознака невірних методів виховання. Ви щось робите не так. Тоді дитина бореться за свої, хай маленькі, права (за допомогою плачу, неслухняності).
  • Варто уникати практики примусу, надавати право на особистий вільний час, який можна витрачати на власний розсуд ( погратися з іграшками, подивитися у вікно, роздивитися цікаву книжку).
  • Давати дитині змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити результати своєї діяльності (домалювати, добудувати…).
  • Забезпечувати спокій вдома, відмовлятися від криків, авторитарних дій, принизливий слів.
  • Відмовлятися від надмірної опіки, стимулювати бажання проявляти ініціативу, творчість, самостійність.
  • Не допускати примусового залучення дитини до небажаної діяльності. Вчиться спокійно домовлятися з власною дитиною про певні дії (краще це роботи в грі).

Тільки таким чином Ви зможете сприяти формуванню не агресивної, жорстокої, або навпаки, забитої, заляканої людини, а людини, яка поважає себе та інших, вміє приймати рішення, постояти за себе, взяти відповідальність за себе і свою сім’ю .А Ви, як батьки, повинні бачити ті можливості, через які дитина може реалізувати своє право бути Особистістю.

Какой должна быть родительская любовь? (Соломон о воспитании)

Для большинства современных родителей высказывания премудрого Соломона станут шоком. Вспомним цитату из Библии: : «Кто жалеет розги своей, тот ненавидит сына» ( Книга притчей Соломоновых, гл.13, стих 25). Здесь мудрец обращается важной на все времена теме — теме воспитания ребенка. Сразу следует сказать, что его педагогические представления несовместимы с идеей так называемого свободного воспитания. Согласно этой идее, родители не ограничивают своих отпрысков в их поведении и поощряют любое проявление их буйной природы. Именно так, по их мнению, можно раскрыть потенциал ребенка и воспитать свободную, разносторонне развитую личность.

Например, четырехлетний Вовочка в гостях лупит по клавишам хозяйского пианино молотком, а родители вместо того, чтобы остановить его, стоят и умиляются, дескать, смотрите, разве не удивительно то, как Вовочка раскрывает себя!

Что говорить, очевидно, что во всех таких менее и более вопиющих случаях мы имеем дело не со свободой, а с банальной вседозволенностью ребенка и глупостью родителей. Ведь такая распущенность их детища обернется в будущем трагедией как для окружающих, так и для него самого. Замечательно об этом писал известный французский просветитель Жан Жак Руссо. Человек, который всю жизнь отстаивал идеалы свободы и равенства, предостерегает от их неразумного применения к воспитанию детей. «Знаете ли, какой самый верный способ сделать вашего ребенка несчастным? Это — приучить его не встречать ни в чем отказа… Сначала он захочет получить палку, которую вы держите, скоро он запросит ваши часы, затем запросит птицу, которая летит перед ним, запросит звезду, которую видит на небе, запросит все, что только увидит; если вы не Бог, как вы его удовлетворите? Как представить, чтобы ребенок, обуреваемый таким образом гневом и пожираемый самыми раздражающими страстями, мог быть когда-нибудь счастлив? Какое уж тут счастье! Он одновременно и деспот, и в то же время самый низкий из рабов, самая жалкая из тварей».

Вот и для Соломона воспитание должно быть направленным процессом, иметь жесткий вектор. Не случайно он говорит: «Кто жалеет розги своей, тот ненавидит сына; а кто любит, тот с детства наказывает его». Речь не идет о том, что к ребенку необходимо во что бы то ни стало применять насилие. Еврейское слово, которое перевели на русский как «розги» можно перевести как «жезл». Жезл — символ власти, которой обладает родитель и которую он обязан применять в отношении своего чада, чтобы тот не распустился. Умело направлять его неокрепшую волю в нужное русло. Целью этого процесса является передача ребенку опыта Божественной мудрости, которой должен обладать, по мысли Соломона, и сам родитель.

Лишь воспитание, которое ограничивает детскую вседозволенность, имеет своим фундаментом родительскую любовь и Божественную мудрость, способно полноценно раскрыть личностный потенциал и привести ребенка к подлинной свободе. И сделать его счастливым. И его родителей тоже.

(священник Дмитрий Барицкий. https://radiovera.ru/gospel.html?date=20200326)

Дети копируют поведение взрослых

В середине XX века психолог Альберт Бандура захотел выяснить, насколько далеко готовы зайти дети, повторяя агрессивное поведение взрослых.

Он взял большую надувную куклу-клоуна, назвал его Бобо и снял несколько видео. На одном из них взрослый обнимает куклу, играет с ней, а на втором ругает ее, толкает и даже бьет резиновым молотком.

Потом он разделил детей на три группы. Одной он показал видео без насилия, второй — жестокий вариант, а третьей вообще ничего не показывал. Детей по очереди пускали в комнату, в которой находился Бобо, а также игрушечные молотки и пистолеты.

Дети, которые смотрели агрессивное видео, без малейших сомнений начали издеваться над куклой. Так же, как и взрослый, они ругали ее, пинали, били молотками и угрожали пистолетом. В остальных двух группах не было даже намека на насилие.

В чем смысл? Дети имитируют поведение взрослых и порой делают это совершенно бездумно. Поэтому, если ваш ребенок стал употреблять матерные слова, бить соседских детей или хамить бабушке и дедушке, присмотритесь: за кем он повторяет?

Чому дитина обманює?

Дитячу брехню батьки часто сприймають як прояв найгірших рис характеру: хитрості, підступності, боягузтва .Наскільки ви, батьки, у цьому праві? Слід визначити мотиви неправдивої поведінки дитини. Вчений П.Екман називає такі мотиви брехні:

  • Уникання покарання;
  • Прагнення домогтися чогось, чого інакше не отримаєш;
  • Захист друзів від неприємностей;
  • Самозахист або захист іншої людини;
  • Прагнення завоювати визнання та інтерес з боку оточення;
  • Уникання сорому;
  • Захист особистого життя;
  • Прагнення довести свою перевагу над тим, у чиїх руках влада.

          Крім того, можуть інші причини:
  • Дитина може мати страх упасти у власних очах (“Я хороша, я не могла цього зробити”);
  • страх втратити любов батьків(“Мама любить мене добру, а тепер виявилось, що я погана”);
  • страх протистояти дорослим (“Я не хочу це робити, але ж я не можу відмовити старшим – легше збрехати, що вже зробив”);
  • страх перед покаранням (“Скажу, що зроблю, може тато не узнає правду”),
  • дитяче фантазування ( ненавмисна брехня),
  • бажання піднестися в очах оточуючих дітей;

Закріплення нечесної поведінки призводить до формування особистісної особливості – схильності до маніпулювання іншими людьми з метою домогтися свого (користолюбство).Це – наслідки. Але дитина-дошкільник, як правило, не усвідомлює цих причин, тому запитувати у неї “Чому ти збрехав?” – не варто. Необхідно самим визначити їх і допомогти подолати.

 

                                            Корекція нечесної поведінки.

 

1. Не провокуйте брехливість дитини в тих ситуаціях, де, як Ви знаєте, їй важко зізнатися. Коли Ви заганяєте її в пастку запитанням “Ти знову брав плєєр?” – то дитина не може втриматися від брехні “Ні! Не брав!” А далі вже буде лише наполягати на своєму.
2.Замість того, щоб “відчувати брехню”, необхідно “повправлятися в умінні правдиво зізнаватися”. Виберіть ситуацію, де дитина відчує провину, створіть сприятливу атмосферу, допоможіть їй знайти слова для визнання провини: ”Я сама не знаю, як це сталося. Мені дуже шкода. Я не хотіла тебе засмутити”.

 

3.Поясніть дитині, що Вам  приємно, коли вона говорить правду, а брехня Вас засмучує. Хваліть її за випадки, коли вона чесно зізналась у заподіяній шкоді. Пом’якшуйте покарання у разі каяття. Поясніть, що брехати нечесно по відношенню до того, кого обманюють. Запитайте, як би почувалася дитина, якби хтось обманював її.

4. Забезпечте приємне емоційне підкріплення перемоги дитини над собою. Якщо вона відчує, що визнати свої помилки не страшно, а навіть приємно, вона легше піде на це наступного разу.

5. Не сподівайтесь, що після визнання своїх помилок дитина їх не повторюватиме. Неслухняність – це вже інша проблема виховання.

                 
Узнайте про свою дитину
 

Анкета на виявлення схильності до брехні

 

  1. Часто претендує на похвалу за те, що насправді зробила інша людина.
  2. Жадібний, хоче отримати більше, ніж йому належить.
  3. Часто звинувачує когось у тому, в чому насправді був винен сам.
  4. Трапляється, що привласнює речі, які належать іншій людині.
  5. Рідко зізнається, що заподіяв комусь шкоду.
  6. Любить перебільшувати, хвалитися, вигадувати небилиці.
  7. Охоче дає обіцянки, які одразу порушує.
  8. Завжди знаходить виправдання непорядному вчинку.
  9. Заперечує свої помилки.
  10. Не погоджується, коли хтось підозрює його в егоїзмі й користолюбстві.

 

            За кожну позитивну відповідь – 1 бал.

 

             
Шкала оцінювання

Сильно виражена брехливість  —  8 – 10 балів

Помірно виражена брехливість – 4-7 балів

Слабко виражена брехливість —  1-3 балів

 

         Як боротися з брехливістю? Можна, наприклад, читати оповідання та обговорювати їх із дитиною.

Оповідання для бесід із дітьми.

Чашка (Л.Н.Толстой)

Мальчик играл и нечаянно разбил дорогую чашку. Никто не видал. Отец пришел и спросил: « Кто разбил?» Мальчик затрясся от страха и сказал: «Я». Отец сказал:

«Спасибо, что правду сказал».

Лгун (Л.Н.Толстой)

Мальчик стерег овец и, будто увидав волка, стал звать: «Помогите!волк! волк!» Мужики прибежали и видят:неправда. Как сделал он так и два и три раза, случилось – вправду набежал волк. Мальчик стал кричать: « Сюда, сюда скорей, волк!» Мужики подумали, что опять повсегдашнему обманывает, — не послушали его. Волк видит, бояться нечего, на просторе перерезал всё стадо.

Куди поділись вишні?

Мама заходилась пекти пиріжки з вишнями. Малий Олесик їх дуже любив. А ще йому подобалось дивитись, як спритно порається матуся. Інколи вона пригощала його вишнями. Їй залишалося зробити ще два пиріжка, як задзвонив телефон. Мама підійшла до телефону, попередивши Олесика, щоб той не брав сам вишні, бо не вистачає для пиріжків. Коли вона повернулась на кухню, то побачила, що в мисці залишилося всього три ягоди. Мама запитала хлопчика: ”Куди поділись вишні?” Олесик відповів, почервонівши:” Не знаю…”

Запитання до дитини: Куди поділись вишні? Чи правду сказав Олесик? Чому хлопчик почервонів? Як здогадалась мама, що її син з”їв вишні? Як почувався хлопчик, сказавши мамі неправду?